Примите участие
в розыгрыше
смартфона на Android на Android Участвовать
Приз

Рік Піару – позаду. Рік Великого Піару – попереду

8399

Я, звісно, розумію наполегливе бажання влади зробити вигляд, що напередодні свят всі повинні забули про найгучніші скандали 2019 року. Але навіщо ж це робити так топорно?

Сподіваюсь, ви також звернули увагу на цей парадокс. Протягом грудня майже жодного слова не пролунало з наших блакитних екранів про те, так чим же врешті решт завершилися яскраві спецоперації від МВС, СБУ, ГПУ тощо.

Це ті супер-пупер-операції, які протягом 2018 року потрапляли на Олімп вітчизняних і не тільки вітчизняних стрічок новин.

10 місяців Герой України Надя Савченко жере баланду від шеф-кухаря Лук'янівського централу, а суду по справі так і немає. Хоча, цитую Юрія Віталійовича – "у слідства є незаперечні докази…"

Або я чогось не розумію, або докази виявилися не такими вже й незаперечними.

Та не треба нервувати. Просто, як на мене, 10 місяців – якось занадто довго для розслідування справи, в якій є, знову ж цитую, "незаперечні докази…" Юрій Віталійович, ну хоча б щось скажіть з цього приводу, а то суспільство вже відверто глузує над прокурорами. А докази по справі та й саму справу називає не інакше як типовим фейком. Ще й регочуть, тикаючи пальцями у бік ГПУ.

Та й перед закордонними партнерами якось незручно. Вони за цей час справу Пола Манафорта підняти спромоглися.

Ну та Бог з нею, з тією Надєю. Інший резонанс року – розкриття супер-пупер-заколоту 21 століття. Заради якого цілу виставу з Бабченком було розіграно. Ну, коли Аркаша спочатку "загинув", а потім "воскрес".

І знову – те саме питаннячко. Ну і? Як там просуваються справи щодо виявлення мережі ворожих спецагентів? А у відповідь – суцільна тиша. Тишком-нишком у вересні судом було винесено вирок організатору Борису Герману, який начебто погодився на співпрацю зі слідством.

Що там далі було з тим скандальним списком потенційних жертв кілерів, заради отримання якого Аркашу "вбивали", хто його складав, навіщо? Ці питання якось самі по собі зійшли нанівець. І, схоже, відповіді на них вже нікого не цікавлять.

А тут нічого й не треба розуміти. Просто, як у першому, так і в другому випадку, всі, хто хотів попіаритися – попіарився. А іншої мети у них і не було. Така собі примітивна шахова партія, в якій роль шахів грають люди. Так само, як і в "гумовому" судовому процесі щодо держзради колишнього гаранта.

Ну погодьтеся, чи багато ще залишилося тих, хто спостерігає за перебігом подій в Оболонському райсуді Києва? Лічені одиниці. Справа вже настільки тхне нафталіном, що будь-які її повороти вже давно нікого не цікавлять.

А пригадуєте, скільки галасу було навколо історії з прослуховуванням керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури?

Йому в акваріум встановили такого собі жучка, аби слухати, про що говориться у кабінеті. І чим все завершилося? Правильно – нічим. Хоча приблизно тиждень ця тема була в топі новин. Силовики привселюдно з’ясовували стосунки між собою. Нам на радість, собі на втіху.

І що? Що маємо на виході? Правильно – традиційне нічого. І таких прикладів безліч. Простіше кажучи, вітаю вас із закінченням найпіарнішого року сучасної вітчизняної історії.

Блоги

Топ-блог